Ви чули раз я завила,
Розмову про ті казки,
Куди надія відвела,
То були дивні казки.
Про те що було, те що є,
Про те, що у майбутнєм буде,
Весняний грім все не псує,
Лиш сонце він розбуде.
Щоби воно нас зігріва,
Пріємно шепотіло,
І кожен хто те відчува,
Яскраве все відкрило,
Дерева дарували тінь.
Струмок - веселку, барви.
Щоб нікому не було лінь,
Творити свою справу.
Ми всі живем у своїх снах,
Втім відкриває мрії,
Перетворю це все в віршах,
Не збавлю їх надії.
Ви чули раз я завила
© Copyright: Людмила Дубищева, 2017
Свидетельство о публикации №117100903940
Свидетельство о публикации №117100903940
Рецензии