Я цiлував холоднi руки... Миклош Форма

                Вольный перевод с украинского:

Я поцелуем тронул руки, тепло которых ложью было…
Не поддавалось объясненью, за что, зачем и почему
любви моей неудержимость не растопила сердце милой
и откровенность безответна… Так погружаешься во тьму…

Как будто долу с изваянья скатились без задержки ливни –
мои слова и поцелуи в душе не оставляли след…
Как будто и не человека, а фото целовал, наивный.
Извне – родней родных мы были. А так… Вдвоём – а пары нет.

Но мне не стыдно и не горько, и мне не жаль ни поцелуя.
Я был и страстным, и открытым – пусть всё развеется, как дым –
зато взаимоотношений людских все тонкости пойму я:
влюблённый – он не рассуждает, он и ошибкам рад хмельным…

                Оригинал: http://www.stihi.ru/2017/10/07/9660

Я цілував холодні руки, які були на дотик теплі,
і не вдавалось зрозуміти: за що, навіщо і чому
любов моя безперестанна, моя нестримана відвертість
не викликають відповідність, мов поринаю у пітьму.

Немов скотилися додолу зі статуї дощу краплини –
мої слова і поцілунки не доходили до душі.
Неначе цілував, наївний, світлину я, а не людину.
А зовні виглядало – рідні. А справді – поруч, та чужі.

Мені не соромно, не гірко і не шкода за поцілунки.
До забуття я був відвертим і до нестями був палким.
Я просто зрозумів нарешті ті тонкощі людських стосунків,
коли закоханий настільки, що радий помилкам п'янким...
___________________________

Яндекс-картинка