То даремна ота осторога,
Не лякайте мені почуття,
Виглядаю я хоч дуже вбого,
Але втім вже нема каяття.
Повернутись до влади, до сили?
Зачекайте, пройду по шляхам,
Подивлюся на тих кого вбили,
Порахую всіх їх по рокам.
Підійду до хатини, цікаво,
Як живе мій народ, що нове,
-Запросіть мене на ніч, ласкаво,
Чому віє від вас щось сумне?;
Чому плаче народ мій ночами,
Хто образив, хто скривдив життя?
Повертаюсь скоріше до влади,
Покараю усіх в те миття.
Коли знову одягнуся в силу,
Найн, вставайте усі на війну!
Відкривають всі мертві могилу,
Разом з мертво-живим все змогу
То даремна ота осторога
© Copyright: Людмила Дубищева, 2017
Свидетельство о публикации №117100805248
Свидетельство о публикации №117100805248
Рецензии