Ти запалай зорею надомною,
І затремти в душі яскравим співом,
Ти клич завжди, ти клич мене з собою,
Хоч люта хуртовина засипає снігом.
Штовхає з ніг, кого я там спіткаю,
Але співай душа, нехай весь чує світ.
Я вже нічого на шляху своєму не шукаю,
І в мене вже нічого, чуєш, не болить.
Вже не болить бо я замерзла сильно,
У глибині душа жива ще, я іду вперед,
Тримти, тримти яскравим хоч і тихим співом,
Розтане сніг, я запалила очерет.
Зігріти щоб позмерзлиї долоні,
В останній раз побачити щоб світ,
Змерзає все, змерзає кров і скроні,
Але мій спів - через рока привіт!
Ти запалай зорею надо мною
© Copyright: Людмила Дубищева, 2017
Свидетельство о публикации №117100805139
Свидетельство о публикации №117100805139
Рецензии