Розсміялось літо птаством і квітками –
Серпень подарунки радо роздавав.
Ти в Медовий Спас під теплими зірками
Яблуко мені подарував.
Шепотів на вушко ледве-ледве чутно
(Лиш змахнув з гостинця крапельки роси): ;
Покуштуй сама. (О, мить ця незабутня!), –
Знаю, знову дітям віддаси...
Яблуко вогнисте, так на сонце схоже,
І велике й щедре – більш таких нема!
В ту хвилину, мабуть, загадав з нас кожен Сонце розділить між обома.
Плодом тим любові разом пригощались,
Пустощам раділи, наче дітлахи...
І на наше щастя в наш садок, здавалось,
Сині назліталися птахи...
Осінь засльозилась нудно , сивохмарно…
Яблучок вродило в рік оцей – гора!
Упадуть на землю. Пропадуть намарно –
Ні;кому ті яблучка збирать...
14 листопада 2011 р.,м. Мала Виска.
Медовий Спас
© Copyright: Валентина Кондратенко 2, 2017
Свидетельство о публикации №117100708704
Свидетельство о публикации №117100708704
Рецензии