Гигоче чайник на вогнi
Насмішник-дощ вікно полоще.
Празнично, радісно мені,
Мов повернулася із прощі.
Дрімають клопоти в теплі,
Згорнувшись кицею в клубочок.
І затуля старі жалі
Завіса з дощових торочок.
Далеко десь регоче грім,
Мовчить луна зімкнувши губи,
Зітхає хмаронька за ним,
За джигуном , неоднолюбом.
Веселка вигнула брову,
Все долю виглядає з неба…
Простою радістю живу!
В душі – душі для щастя треба?
Гигоче чайник на вогнi
© Copyright: Валентина Кондратенко 2, 2017
Свидетельство о публикации №117100708682
Свидетельство о публикации №117100708682
Рецензии