Ох ці коні! Обганяють вітер:
М'язи грають, грива розцвіла...
Пам'ятаю, як летіли в літо,
Я така розхристана була!
Я така була простоволоса,
Босонога діва на скаку!
Загубила на льоту я в осінь
Зірку свого щастя нелегку.
Пронесіться, коні, ще востаннє,
Обженіть зневіру і журбу –
Може, пощасливиться, булані,
Наздогнати зірку голубу.
Бо в душі надія розгорілась!
Їй, душі, наречено кохать!..
За пожежею не зогляділась –
Залетіли коні в снігопадь.
Залетіли – та й оторопіли:
О, невже стриножить їх зима?..
І востаннє серцю закортіло –
Учепилось в гриву обома!
Ох цi конi!
© Copyright: Валентина Кондратенко 2, 2017
Свидетельство о публикации №117100602045
Свидетельство о публикации №117100602045
Рецензии
Так, стриножить зима коней усім, але кожному у свій час.
Дуже гарна лірика. Дякую.
Нина Трало 06.10.2017 21:27 • Заявить о нарушении
Дуже гарна лірика. Дякую.
Нина Трало 06.10.2017 21:27 • Заявить о нарушении