Йшли корови із діброви,
А овечки з поля…
Заплакала Марусенька
З козаченьком стоя!
Так ридала, промовляла,
Куди відїзжаєш,
На кого мене небогу,
Милий, - покидаєш!?
І куди летіти будеш
Орле сизокрилий?
Чи там мене не забудеш,
Розправивши крила!
А хто ж мене молодую,
До серця притулить?
Так пригорне, поцілує,
Що душу розчулить!
Може краще тобі знати,
Що тому, - другому,
Слів кохання не казати,
Як мені одному!
Як же йому не казати,
Правдоньки всієї!
Та він буде кепкувати,
І сміятись з неї!
Йшли корови із діброви,
А овечки з поля…
Заплакала Марусенька
З козаченьком стоя!
Давнина
© Copyright: Ключник Олег, 2017
Свидетельство о публикации №117100509247
Свидетельство о публикации №117100509247
Рецензии
