Саламандра днів моїх вислизає з твоїх долонь
У далину щілини небуття,
Ляснувши хвостом по моїй тремтячій руці,
Яка не всі борги віддала світу,
Яка ще ловить сонячного зайчика,
Що дарує снагу смертній.
Я ловлю слизький теплий кінчик
Хвоста ящірки з надією,
Встигнути роздати дарунки всім,кого любила.
Розчинитись в теплому повітрі любові,
А тоді вже нехай ніч проковтне нас обох.
Саламандра днiв моiх
© Copyright: Валентина Кондратенко 2, 2017
Свидетельство о публикации №117100503381
Свидетельство о публикации №117100503381
Рецензии