Іменини святкує у вересні бабине літо,
ніби щастя шматочки дарує ще сонячні дні.
На уламках осик виграє нам рапсодію вітер
і клини журавлині сумливо пливуть в вишині.
В оксамит і парчу одягнулась зажурена осінь,
нарядила у бронзу діброви, луги і гаї.
Опустила верба до води золоті свої коси,
а калина в туманах купає принади свої.
Вітерець-музикант розганяє легку павутину
і несе у обіймах її в голубу далечінь,
бавить в небі прозорім ледь-ледь посірілі хмарини
та в осінню палітру невтомно підмішує синь.
Жовте листя лишає свої кучеряві домівки
і у вальсі на землю лягає як ноти на стан.
Вирушає воно у останню життєву мандрівку
і усе накриває осіннього блюзу туман.
05.10.2017
Осiння рапсодiя
© Copyright: Олександр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117100502620
Свидетельство о публикации №117100502620
Рецензии