помаранчевий ранок

Уночі задощило,
І ранок жовтневий був мокрий та акварельний.
Маршрутки – такі помаранчеві!  – розрізали калюжі,
Листя – також помаранчеве! – насипом лежало на асфальті
І двірники у куртках – ви будете, певно, сміятися –
пома-
ранчевих
теж згрібали його на купи, щоб потім спалити.

Робітники автодору, які третій місяць
ремонтували дорогу побіля ставу,
стояли серед  оцього суцільного апельсинства шаленого,
флегматично дивилися на руїни дороги –
й курили.

Їхні роби були такими яскраво-шафрановими,
що я мимоволі згадала про кришнаїтів.

Харе Крішна Харе Крішна
Крішна Крішна Харе Харе
Харе Рама Харе Рама
Рама Рама Харе Харе!

Та їх, очевидно, захарила
І ця моя пісенька, і дорога роздовбана, і озерцята калюж,
Що заважають закінчити ремонт до першого снігу.

Тоді їхні роби, і безрукавки усіх двірників, і маршрутки, і навіть листя –
Всі позбулися запахів прянощів і  сандалових паличок –
Таких недоречних у цій країні,
Де помаранчевий – тільки колір невдалої, іграшкової революції.