Ти знову тікаєш від себе
Здається що скоро наступить зима,
А серце ніяк не забуде тепла,
Давно не видно за горем добра,
Тривожить і мучить клята війна.
Країну змінили брехнею і злом,
Тікають усі від себе давно,
Лишилось недовго жити в пітьмі,
Терпіти ненависть і біль.
Нас топчуть ногами глухі,
А ми у душі змирилися з тим,
Що крики не чути наші і гнів,
Не хочу тікати від себе повір.
Але змиритися з тим страшніше мені,
Що серця немає у нас і душі,
Що краще тікати від бід,
Забути любов на власній землі.
Ти знову тiкаeш вiд себе
© Copyright: Бондаренко Михаил, 2017
Свидетельство о публикации №117100304827
Свидетельство о публикации №117100304827
Рецензии