Бунтує плоть (вона ще в силі!),
Хоча душа – вже при тобі.
Снують думки – стежки несмілі –
Десь у висоти голубі...
Ой за горами за крутими,
В краю журавок і казок,
Нас колихали херувими
У спідничках сестер-няньок.
Одне нам сонечко раділо,
І здрастувались матері...
Чого дороги так невміло
Нам хтось нараяв угорі?
Та й розійшлись у різні боки.
За нами плакали бузки...
Гірка та повінь і глибока!
А нам – місточок би вузький
Туди , де серце у чеканні,
І солов'ї ще молоді,
І де сполохане кохання
Не мало й сліду на воді.
Вiдлетiлому в серпень
© Copyright: Валентина Кондратенко 2, 2017
Свидетельство о публикации №117100304159
Свидетельство о публикации №117100304159
Рецензии