О слово! Слово! Пророкуєш!
То, ти мовчиш, то крик здімаєш,
Немає віри... ти не знаєш,
Куди і як, та з ким крокуєш.
Ти, як знаряддя, як коса,
Зрізаєшь все під корінь стебла.
Не віриш що мовчати треба,
Та, не згоряєш мов роса.
Ти, мовби ніж, то мовби куля
То б'єш навипередки думці,
То губи пестиш дамі-любці,
Та дім будуєш, мовби муляр .
Чому у тобі сила та?
Ти не згинаєш , на зламаєш,
І ти мене у собі маєш,
Ти рідна мова, ти свята.
Слово
© Copyright: Александр Бирзула, 2017
Свидетельство о публикации №117100310044
Свидетельство о публикации №117100310044
Рецензии