Як пшениця родить колос,
Так і скрипка має голос,
Голос ніжний і тендітний,
І напрочуд своєрідний.
З неба, з небуття спадає,
Чуєте, як скрипка грає
І до серця припадає?
Як же наші очі сяють,
Коли скрипки нам співають,
Навіть виглядом нас бавлять,
І ніколи не лукавлять.
Росла колись собі липка,
Із гілочок з’явилась
На світ Божий скрипка,
Майстер витесав брусочок,
Струни натягнув,
І з’явився голосочок –
Вітерець почув,
Музикант смичком по струнах,
Пісня почалась, –
Для сердець одвічно юних
Як ріка неслась.
08.10.2013 р.
Скрипка
© Copyright: Сафие Гасанова, 2017
Свидетельство о публикации №117100106242
Свидетельство о публикации №117100106242
Рецензии