Запорозька віть
(Сонет)
Як відійду у вічну пам’ять,
додавшись в кам’яну гряду,
ім’ям своїм все ж буду з вами,
душа – в Господньому саду.
В тім, іншім світі, між зірками,
усіх, що дорогі, знайду,
і вже, як сам я, сивій мамі
під ноги вдячно упаду.
А ви, живі, приходьте в гості
та добрим словом пом’яніть
мене, хто склав синівські кості
в пуховій м’ягкості століть.
Від знаменитих запорожців
я – України-неньки віть.
––––––––––
© Анатолій Загравенко.
Запорожская ветвь
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2017
Свидетельство о публикации №117100102471
Свидетельство о публикации №117100102471
Рецензии
