Здаeться iнодi менi,

Здається іноді мені,
Що всі істоти на землі:
Тварини, пташки і комашки,
Не менш розумні, аніж ми!

І треба нам усім признати -
Що вміють вони дружбу шанувати.
В житті є прикладів  багато.
Коли потрібно друга рятувати ,
Вони готові і життя своє віддати!

Ви зараз скажете мені - "О, ні"!
Що це хазяїну за хліб подяка.
А як же та, на станції,
покинута собака?
Чекаючи на друга - помирала,
Та хліба у людей не брала!

Хто знає, що було в її душі?
А відповідь  одна -
Вона за другом сумувала!
Ця вірність і вражала й дивувала.
Саме її, людині завжди бракувало!

Погляньте на птахів...
Хоч лебедів візьміть, хоч голубів,
Як ніжно, вірно любляться вони.
Як дбають про своїх коханих.
Навіть на мить, не  залишають їх!
Буває іноді, що хтось загине раптом з них,
Другий, самотнім залишається повік.

Чи вони є, не прикладом для нас?
Тварини, пташки, навіть оці, малесенькі комашки!
Вони маленькі, але добре знають.
Щоб взимку вижити - трудитись мають.
І доки теплі дні стоять в природі,
Поповнюють запаси при нагоді.

Тож, дивлячись на них, я розумію.
Що Богом послані вони до нас.
Щоб ми могли на світі існувати,
Вони повинні нам допомагати.
Можливо, навіть прикладом своїм!


29.09.2017р.