Зустрічалися раптово
І віталися завжди,
Це єдине було слово
Перед тим як далі йти.
Та квітучою весною
В ботанічному саду
Стрілася вона зі мною
І спитала куди йду.
Відповів, бузок квітує,
Я до нього зараз йду,
Хай душа моя відчує
Як чудово в цім саду.
Згодилась вона зі мною
Й до бузка пішли ми вдвох,
Щось була вона сумною
Та тихнув на нас бузок.
Очі в неї заіскрились,
Сум пішов у небуття,
Для кохання ми зустрілись
Й почали нове життя.
Із тих пір завжди ми разом,
Вже живем багато літ,
Нас бузок вітає часом,
Ми ж говоримо привіт.
Наші діти бузок люблять
За пахучість і красу,
Квіти ці вже не загублять
В ботанічному саду.
27.09.17.
Бузок
© Copyright: Георгий Грищенко, 2017
Свидетельство о публикации №117092905375
Свидетельство о публикации №117092905375
Рецензии
