У безкінечній повсякденній метушні
Телефонуємо лиш час від часу мамі.
Затим караємось, вклоняємось труні,
Бо не уникнути безжалісної драми.
Буває в час цвітіння юної весни,
Чи в завірюху із колючими снігами,
Чи в літню спеку, може й пізно восени –
Ідуть у вічність від дітей назавжди мами.
Їм вдячність і уклін за цінний скарб – життя,
Допоки мама є у нас, ми завжди діти.
А щоб не скніло запізніле каяття,
Поїдьте до матусі разом порадіти.
Переступіть з любов’ю батьківський поріг,
Ласкаво так зверніться щирими словами,
Котрі з дитинства в серці кожен приберіг…
І ви побачите щасливі очі мами.
Поспiшайте до мами
© Copyright: На Манжетах Вишиванки, 2017
Свидетельство о публикации №117092902996
Свидетельство о публикации №117092902996
Рецензии
http://www.youtube.com/watch?v=aJ57Am1rTXQ
Чудово...Доброго ранку!
Ольга Заря 2 30.09.2017 10:04 • Заявить о нарушении
Чудово...Доброго ранку!
Ольга Заря 2 30.09.2017 10:04 • Заявить о нарушении
Хто втратив, розуміє, пізно, нічого не змінити, не вернути...
Дякую, дорогенька...до сліз...
На Манжетах Вишиванки 30.09.2017 10:11 Заявить о нарушении
Дякую, дорогенька...до сліз...
На Манжетах Вишиванки 30.09.2017 10:11 Заявить о нарушении
Это мои старые стихи ходят в инете, кто-то их озвучивает, видимо, лечат души свои...
Ольга Заря 2 30.09.2017 10:16 Заявить о нарушении
Ольга Заря 2 30.09.2017 10:16 Заявить о нарушении
А твої рядки дійсно, як бальзам на рани.
Мій віршик теж один із перших, простодушний і зрозумілий.
На Манжетах Вишиванки 30.09.2017 10:36 Заявить о нарушении
Мій віршик теж один із перших, простодушний і зрозумілий.
На Манжетах Вишиванки 30.09.2017 10:36 Заявить о нарушении