Я б хотiла того дiзнатись
І очей цих промінням гратись, доки смуток мене не спита,
Що забула я під склепінням храму геть не своєї душі...
Доки сльози слова не змиють, що чомусь заплелись у вірші...
Я б хотіла того дізнатись, як ці руки сміливі стають,
Як в криштально-солодку ніжність виплавляється щира лють,
Й із заплутаних геть лабіринтів враз виходить правда проста.
Я б хотіла... Та ж знаю, потому прийде смуток, і з мене спита.
26.09.17
Свидетельство о публикации №117092609654