Твоєї ніжності, солоної сльози,
Моїх очей на диво не заплаканих,
Отого відстороненого "Ви",
А потім слів, неначе переляканих,
Осіннього тепла, по венах влитого,
І рук гарячих на тендітній талії,
Цілунку випадково необачного
Я так боюсь. Боюсь. Це аномалія
Київ 23.09.17
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.