Закину у казан дві жмені доброти.
Любові два пучки та щирості добавлю.
Сім ложок простоти та скромності туди.
І совістю усе ретельно так заправлю.
Із Єзуча візьму ще чесності відро
Кандибинський ставок додасть для смаку мідій.
На вогнищі зварю усе оте добро
І місто окроплю настоєм по обіді.
Щоб жадібність пішла і заздрість не цвіла.
Жорстокість від людей навіки відступила.
Покинула печаль, та звички, що на жаль,
Руйнують до кінця життя і Душу, й тіло....
Щоб щастям забуяв славетний Конотоп,
Черпаючи з джерел чарівну чисту воду !
Без підлості жили, сусідів не кляли
Всі мешканці твої від роду і до роду.
Щоб радість і печаль було чим відмічать!
А старість ВСІМ прийшла весела та безбідна.
Нащадкам КОЗАКІВ - добробут навікИ
Бажаю залюбки !
Привіт!
МІСЦЕВА ВІДЬМА.
А.Я.
Конотопцям
© Copyright: Алла Фликинштейн, 2017
Свидетельство о публикации №117092210499
Свидетельство о публикации №117092210499
Рецензии