Незмінне
(Сонет)
Були ми надто юні. Йшли у парі.
Відверто люди нами милувались.
О, Боже, як же палко ми кохались,
стрункі, щасливі, неймовірно гарні.
Господь нам досі не шкодує чарів.
Вони солідним стажем увінчались.
Мов осторонь пройшла неждана старість.
Ми та ж щаслива, хоч в сивинах, пара.
Взялись за руки через півстоліття,
хоча літа найкращі відлетіли.
Глибокі зморшки в’їлися у тіло.
Змінились ми. Чимало змін і в світі.
А люди ті ж, уважні, слава Богу.
Вступають місце нам. Дають дорогу.
–––––––––––
© Анатолій Загравенко.
Неизменное
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2017
Свидетельство о публикации №117092102969
Свидетельство о публикации №117092102969
Рецензии