Пiсня Осiннiй перифраз

ПІСНЯ «Осінній перифраз»

Слова: Володимир Туленко
Музина: ?????

Втекла безбаштна юність вже від нас,
Життя снопи осінні в’яже в коси.
Вже Покрови ідуть, вже минув Спас,
І навкруги буяє яблунева осінь.

Приспів:
Знов яблука до себе манять нас,
Напружились від урожаю гілки,
Звучить для нас осінній перифраз,
То сплін нам грає в осені сопілку.

Зігнулося від яблук в нас гілля,
Піду скуштую я плоди ті гожі,
Зіграю смуток. Ось вже нота «Ля».
І ступор. Бо без тебе я не можу!

Зіграю смуток. Ось вже нота «Ля».
І ступор. Бо без тебе я не можу!

(2)
Прискорює життя свій швидкий плин,
І помиритись нас з тобою просить.
Бо ти – одна, бо я – також один,
А на життя порозі наша осінь.

Приспів:
Знов яблука до себе манять нас,
Напружились від урожаю гілки,
Звучить для нас осінній перифраз,
То сплін нам грає в осені сопілку.

Зігнулося від яблук в нас гілля,
Піду скуштую я плоди ті гожі,
Зіграю смуток. Ось вже нота «Ля».
І ступор. Бо без тебе я не можу!

Приспів:
Знов яблука до себе манять нас,
Напружились від урожаю гілки,
Звучить для нас осінній перифраз,
То сплін нам грає в осені сопілку.

Зігнулося від яблук в нас гілля,
Піду скуштую я плоди ті гожі,
Зіграю смуток. Ось вже нота «Ля».
І ступор. Бо без тебе я не можу!

Зіграю смуток. Ось вже нота «Ля».
І ступор. Бо без тебе я не можу!