Тi, хто говорять пошепки

Вони всі вже прокинулись
Але далі говорять пошепки
Ходять навпомацки
Ніби бояться когось сполохати
Когось невідомого але відчутного
А цей хтось до них дослухається
Хоче почути про їхні ранішні плани
І їхні потаємні сноведіння
Про їх революційні настроі
І докори сумління
Хоче почути, але не чує
Вони ніби відчувають присутність
В густій ранішній темряві
Цього незваного гостя
І шепочуться все тихіше
Про вчорашні новини
І дорожні розвязки
Про партійні программи
І сезонні знижки
Намагаються згадати чи виконали план останньої пятирічки
Але не згадують коли була остання пятирічка
Думають що все вже просрали
Але добре знають скільки ще можна просрати
Думають ще про щось
Але хто його знає про шо
Думають тихо
Ніби хтось і думки їх може почути
А шепочуть ще тихіше ніж думають
Вони б і мовчали зовсім але бояться
Що в повній тиші іх не відрізних від мерців
Тому далі говорять пошепки
І цей їхній шепіт і іхні думки
Такі важкі й такі вологі
Як цей світанок
І сонце повільно сходить над містом
Хоч йому й не хочеться
І вони йдуть на свої виснажливі роботи
Хоч ім і не хочеться
Йдуть тихо, навшпиньках
Щоб ніхто не почув їхні важкі втомлені кроки
Ніхто й не чує

Вересень 2017