Теревенi

(Під музику діти вибігають на сцену, шепочуться, вигукують слово «теревені»,
витанцьовують)

Ведуча:    Чому гамірно на сцені? Хто розводить теревені?

Діти:      Ми веселі, ми шалені, ми розводим теревені.
           Теревені , теревені – біля сцени і на сцені!

Ведуча:    Теревені у повітрі, наче вітер у макітрі!
           Набирайте сонце в жмені! Є про сонце теревені?

Діти читають вірші:

                ***

Там де сонечка нема, там живе стара пітьма.               
Боязлива і німа, бо давно живе сама.
Кволий брат, мерзляк туман, дременув – іде зима!
               
                ***
Може Сонце спить вночі? День замкнуло. Де ключі?
Хто світило взяв в полон? Де проміння? Де тепло?
Мовить темінь: - Помовчи! Випікають хліб в печі!
                ***
Ведуча:   Де поділися з кишені розвеселі  теревені?

Діти:     Ми веселі, ми шалені заховали теревені.

         (Дістають із кишеньок, чи з рукавів і читають)
                ***
На питання: - Що по тому? Часто кажуть: - Суп з котом!
Суп з котом? І що це значить? Може кухар напартачив?
І за витівку безвинну,   думав він всього хвилину,
бо не в кошик, не на гілку, посадив кота – в тарілку!
                ***
Запитали ми у мами: -  Звідкіля на Сонці плями?
Теє знає і їжак. Хвацький, начебто козак.
Котиться м’ячем під горбик, ліс голок – не треба торби!
Щойно зійде Місяць ранній, йде їжак на полювання.
                ***
Задубілий хліба шмат, ворон, він коту не брат,
Скуштував уже на смак. Кіт навколо. Так і сяк…
Я не мишача душа, дай хоч дрібку м’якуша!
                ***
Ношу, ту що за плечима, зняв дідусь: - Я відпочину. -
І сказав під ніс собі: -  Покладіть кавун на бік… -
Ми роззявили роти, де і як той бік знайти?
                ***
Замовляли карасі, водно-Місячне таксі.
Хитромудрий мали план – підкорити океан.
Тож поїхали усі по воді і по росі.
Місяцю своє «мерсі» - не сказали карасі…

Ведуча:   Вогники в очах зелені – це сміються теревені!
          Хто розкидав тут до строку теревені про сороку?
 ( Піднімає з підлоги дві паперові цидульки)

Виходить дівчинка і читає вірші про сороку.
                ***               
Не приймається відмова, принесла дотерміново
Всі три тисячі новин! Хвіст верткий, неначе млин!
На хвості, де пір’я жменька, у сороки є кишенька!
                ***
Знає хто пташину мову? Прочитайте! Терміново!
Заховала між пір’їн всі три тисячі новин!
Там, де в хвостика кінець, є в сороки гаманець!

Ведуча: Дихаєм на всі легені! Де спортивні теревені?

                ***
Я повірте, не стукач! Стукаю не я, а м’яч!
                ***

По свистку, не по тривозі, по вибоїстій дорозі,
Без підтримки, без підмоги – руки, спини, п’яти, ноги!
І з гори, і під укіс – крос веселий зверху – вниз!


Ведуча: Мамині шептання ніжні, мов хмаринки білосніжні!
        Розшукайте теревені про цікавинки буденні!

Діти:   Ми веселі, ми шалені, ми розводим теревені.
        Теревені, теревені – біля сцени і на сцені.
                ***

Хтось казав, секрет не мій, що бабусеньці моїй
 – Маячня на цілий Світ! -, буде років «сто в обід!»
Підкажіть нам, добрі люди, до вечері скільки буде?
                ***
В хованки з собою граю, з пантелику всіх збиваю.
Вилізаю геть зі шкіри, бо не знаю в тому міри.
А в кінці таке утну: сам себе я проковтну.
                ***
Запитала мама в доні: - Чом ти плескала в долоні?
Нажахала нашу кішку, навіть я злякалась трішки.
Щоби «байдики не бити», я обтрушувала – крихти!
                ***
Я комп’ютерне мишатко – маю звабне коліщатко.
Їду вгору, вниз – охоче. Не лічу ні дні, ні ночі.
Дарували мені право бути там, де щось цікаве.
Не стискайте мені спинку, дайте трохи відпочинку!
                ***
Сказала мама, - Чом це так? -, що я «тягну за хвіст кота»!
Я так від пошуків втомився, і де я тільки не дивився!
В усі кутки встромляв я ніс! Нема кота! А звідки хвіст?
                ***
Де ховаються дощі? Побіжу в садок мерщій,
Зазирну в криницю. Ось ти де, водице!
Хлюп та хлюп, хлюп та хлюп! Дощик для усіх зроблю!

(Разом з ведучою діти наспівують – теревені , теревені, забагато нас на сцені.
Поклонившись розбігаються.)