Лист...

Зоя Войтович
Знову я пишу тобi листа...
Осiнь примостилась на порозi
Знов менi не пишеться...у прозi...
Теплий дощик лити перестав...

Було щедрим, як нiколи, лiто...
Так багато нам подарувало!
Радiсть та емоцii буяли...
Все любов'ю було обiгрiто...

А найкраще...сталось наостанок...
Маэмо, мов поцiлунок долi...
Внучку нам подарувала доня...
У життя вертаэться свiтанок...

Золотими барвами накрило...
Згадую...ти так любив ту осiнь...
А...до неi я ревную тебе досi...
У думках... В життi ж..я знов на крилах...

Iх пiдняти... я вже не боюся...
Я навчилась падати й вставати...
Дiти й внуки...можуть сили додавати...
А у внучки...твоi очi.. .Так...Дiдусю...


© Copyright: Зоя Войтович, 2017
Свидетельство о публикации №117091906760
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Зоя Войтович
Рецензии
Написать рецензию
Другие произведения автора Зоя Войтович