Я чомусь стаю нетерплячою.
І бентежні снуються думки.
Все тримаю руками тремтячими
Навіть рими не втраплять в рядки.
Думи котить хвиля нестримная,
Що не стрітися більше нам.
Захисти мене ,звесели мене,
Засвіти біля тебе - отам
Де пелюстки квіток ще розпукані,
Де зелена ясниться трава,
Де зітхає вербичка над озером,
Де була колись літня пора.
Знаю ти вже втомився сьогодні.
Завтра ранок тобі засвічу.
Не турбуйся, соколику ясний,
Я за сумом услід не лечу.
Я чомусь стаю нетерплячою
© Copyright: Вера Бондаренко-Михайлова, 2017
Свидетельство о публикации №117091608011
Свидетельство о публикации №117091608011
Рецензии
Люба Віро! Дуже приємні, проникливі, та, на жаль, сумні, рядки гарної, проте нещасливої, жінки. І Ви дуже добре робите, що даруєте свої почуття Поезії.
Я зичу Вам Щастя й Кохання!
Юрий Тригубенко 17.09.2017 06:02 • Заявить о нарушении
Я зичу Вам Щастя й Кохання!
Юрий Тригубенко 17.09.2017 06:02 • Заявить о нарушении
Я вдячна вам за відгук. Але хочу завірити вас,що я дуже щаслива. Господь мене обдарував багатьма талантами.У мене є моя творча сім'я - співоча моя родинонька. А пісня - будувати і жити допомагає. Тому мені нема чого на долю свою ображатися. А кохання - воно головне,що є .І здатність кохати перекреслить в моїй душі усі сумні моменти. З теплом і посмішкою Віра. Най вам щастить!
Вера Бондаренко-Михайлова 17.09.2017 07:13 Заявить о нарушении
Вера Бондаренко-Михайлова 17.09.2017 07:13 Заявить о нарушении