Горобинова осінь
яскраво-червоні грона опустила,
їй-спокусниці і не
віреться, що краса -
це сила.
Милуюся нею,
очі не відвести,
скільки в ній
пізнього смутку
і туги.
Намистини тремтять на вітерцю,
листя серпантином
розлітаються в млу.
Осінь жадає
бути першою,
відвойовує у літа
багряну Рать.
Горобина - дівиця
опустила гілки - кисті.
Бореться осінь із зимою,
порушуючи природний
одвічний спокій.
Горобинова осiнь
© Copyright: Белякова Светлана Николаевна, 2017
Свидетельство о публикации №117091504734
Свидетельство о публикации №117091504734
Рецензии
