То був якись такий блискучий листопад,
А потім падав сніг... біленький, чистий сніг,
Його схопив в долонь я не пішла назад,
Мої всі почуття ти зрозуміть не встиг
Навіщо каяття? минає час з літами,
Що буде потім з тим хто знехтував усім?,
Ми вже дорослі, чуєш, ми вже не ті роками,
По вулицям ідеш з тобою схож малим
Я посміхнуся вам, як гарно що зустрілись,
Так забува тебе, ти більше вже не мій.
А сніг іде, іде чому ви зупинились?
На тебе дуже схожий, так схожий ций малий!
Мабуть в його житі все буде кращ ніж в тебе
Він теж колись спіткає кохання, щирість слів
Я дякую за все, ти дав колись-то небо,
Весь світ почув мене, почув мій тихий спів
То був якись такий блискуч й листопад
© Copyright: Людмила Дубищева, 2017
Свидетельство о публикации №117091105287
Свидетельство о публикации №117091105287
Рецензии