Прийде той чий обрис я носила,
Той хто був як подих, як життя,
Для кого я пісні, вірші лишила.
Хоча для нього я лише миття
Він не почув мене, не зрозумів ні краплі,
Я лише мить, багато таких є.
Але усі, усі про те дізнали правду,
Що серденько моє лиш ім, лиш ім живе
Нехай мої пісні він чує в кожнім часі,
Нехай вони в ночі його оберіга
Нехай йому дають добро, чарівні казки,
Нехай він на шляху найкраще все спітка.
Прийде той чий обрис я носила
© Copyright: Людмила Дубищева, 2017
Свидетельство о публикации №117091104868
Свидетельство о публикации №117091104868
Рецензии