Там, дэ пальчик внезапно пролиз,
Я сложу зарэ пісню такую,
Шо обліжытэ пальчыкы всі!
От лыжу во, кажыся, на туjцы –
А здаецьця, бы рву вуж пыньКі зь.
Загородяны літа ворітцы!..
Но а чым пак-такы, Валянцінк?
Чы ны вjіхаты в хаты во тыя,
Шо за окнамы намы пабіт?
Ну, прыгожая гэтка дзявчынка ж!
А щось кажэ такэ, шо згоры...
Яксь з горы во Ворона скацівся.
І став Білыj одразу ш Васыль.
Білыj Кіт. Кот МурЛыка. Ны лыка ж
Ны прыпЛів а ні j Львічцы Пекір.
І одразу став гэткыj счаслывыj!
Хоть ты Еву до раны клавды-к.
Ох, 7онка! Сімёна ны відзець!
Ну, намёкы якысь мні нашлы
На гомору с садово гвозьДзікоj.
Да шэ j ж, згынь, лыху матра на пліт.
Да. Вот двум посвящаеца квітКам:
С Камы j з Набережных шэ ж ЧылНів
Гэта Пісня (моя чы зу7 аж)
Про капусты головку сь вночі.
Пышуть вершы! А пырычытны?
Нет! ДеменьтьЕва мы любім чын.
Эталон жэ. Ля всіх насретдін.
Свидетельство о публикации №117091000055