Неймовірно воістину
Може це заколихання.
Зігрійся Ти, щоб всім тепло
було:
я ще вулкан, многих моє
зігріє дихання
І є Твоє
з серця тепло…
Божественність натхнень
й покликаність.
Це неминуче, і для многих
щоб збулось.
Та ослик… був?
з ним чомусь спільні диханням.
І єсть Твоє з серця
тепло.
І ситуація почне – жива –
ніби пручатися.
І сам момент –
аби і ока
не було...
І неймовірне – неймовірно ж
має статися;
Тому – вертеп.
Бог дав тобі тепло.
І Ти єдина в світі цім
усе виповнюєш…
05.01.2009
Неймов рно во стину
© Copyright: Игорь Степанович Шевчук, 2017
Свидетельство о публикации №117090903966
Свидетельство о публикации №117090903966
Рецензии
