Огонь щоб розгор вся на земл

    Огонь щоб розгорівся на землі

Не відаєш? він звідки, звідки?
якщо і вчув ти дзвін?..
Як із дзвіниці злине  –
і по світу...
Не знають хіба, це по кому він?..


Для кого це так страшно розказали –
Апостоли Петро й Павло?
Є Дух в тобі?
нащо твої вокзали...
чого втікать від того, що було –
і буде? Єсть Він, Дух?
І не втече і не втекло –
ніщо...


Без Духа Неба – дряпкі мітли й помело...
Горить!
Живе, жило – як з серця йшло...
Святе багаття. Кущ –
Неопалима радість, і – Тепло...


А понад всіх Дух любить Матір:
Принесла Світло! Зажило!
пізнання – лише від  є д н а н н я...
Прийшло Світло – живе! –
хіба страждають??
Як Дух є – ти в Христі:
невже цього не відчуваєш?..


Якщо ти нечисть вимітаєш–
І дрібязковості кричать, страждають,
І ти Огонь, порушник з раю,
і мітли все зо страхом оглядає!
Як геній, що тут спійманий у сіть,
рветься – й не знаю що б зробив!
Як не Христос, то все б тут поголив!!


Тікали б із «спасінь себе» – в Христа і
в світ!!! 
як геній Духом є в тобі –
хіба цього не знаєш?!.

Га?

Genus – народжуючий –
не розумненькість (що смерть!..)

Огонь всепробивний – щоб
заразити!!
ах ! від Христа тікаємо всі, паразити?!
то буде всім ущерть!!
усім – і вщерть!!!
по носа – вщерть...

цим спонукну хочеш-не хочеш
поклонитись

схилитись в чистоті і полюбити:
самий Огонь! – як лосі память з гір
попити...

4.07.2008