І кожен раз казала я собі не треба,
Шукати зраду де її нема...
Скажи мені на самоті чому,дурепа?
Щуриним ядом голову мою займа...
І кожен раз,кричала я собі навіщо?
Трепоче в болі серденько мое,
В ночі я прокидаюсь,наодинці звісно
Самотність зглузду ось мене сведе...
І кожен раз,клялася я тобі на вічно,
І грала кров,від тих думок що більше не твоя
Це все мої фантазії і звісно
Не треба погань всю шукати де її нема!
І кожен раз,собі я обіцяю
Не буду більше,хвате,зупинюсь!
Та кожен ранок в ліжку прокидаюсь,
Боюсь,що вірити тобі я не навчусь...
Та й знаеш,кожен раз як міцно обіймаю,
І жадібно дивлюсь на тебе я
Не поділюсь не з ким,себе тримаю
І щоб не сталося між нами-я твоя...
Одкровення
© Copyright: Паулина Кот, 2017
Свидетельство о публикации №117090500292
Свидетельство о публикации №117090500292
Рецензии