Свідомість запевняє: «Це – не він!
Він – доля не твоя, це – шлях в нікуди!»
А ніжність за тобою навздогін
Серденько переповнює у грудях!
І хочу бачити я посмішку твою,
І чути голос і виразну мову,
От тільки лиш тебе упізнаю,
Як розумію, що втрачаю знову…
І не моя в тім, не твоя вина:
Ми - горді птиці з сильними крилами,
Нас не лякає злетів крутизна,
Лиш збільшується відстань поміж нами…
Лети, мій сизокрилий птах, лети,
Тебе не мрію я тримати у неволі…
Бажаю найсвітлішої мети
І тільки найщасливішої долі!
Вiдпускаю...
© Copyright: Оксана Горобиевская, 2017
Свидетельство о публикации №117090309830
Свидетельство о публикации №117090309830
Рецензии
На это произведение написано 13 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.