Осінь, пеленою туману накрила,
тяжкість в скронях, серці, ногах,
не сприятливих днів парад.
Куди мені від нього подітися?
Враження лягають на листа гладінь,
він все витримає -
кожну краплю не терпіння
у хвилини сумної миті.
У мою душу заглянути
нікому не хочеться -
гризе самотність.
Вітер з шумом у вікна ломиться,
гілки ламає, з ними бореться.
Життя, як швидка ріка,
відносить нас у безсмертя Століття.
Осiнь...
© Copyright: Белякова Светлана Николаевна, 2017
Свидетельство о публикации №117090103859
Свидетельство о публикации №117090103859
Рецензии
