На дзвоні вже допитого бокалу
Без жалю повінчалася струна.
Солодких слів мені було замало.
Життя моє, і в ньому я одна.
Бувай же!
Звуть мене до бою плута.
Бувай же! -
За порогом стоїть кінь
І лірика ошукує прилюдно
Те серце посеред чудових днів.
Від блиску очі бралися тікать.
Все пам'ятають очі. Та провина
Моєї тут печалі не здалась
У тім, самотня що вона летіла.
Бувай же!
Пил повстане із доріг.
"Бувай же!" -
Галас піде синім небом.
Огорне біль у себе твої сни
Неначе саме так тобі це треба.
У мить, допоки шлях іде на спад,
Допоки йдеш ти босими ногами
І, мовити, так хочеться вина
Тоді, коли скінчилася ця драма -
Бувай же.
31.08.17.
Бувай же
© Copyright: Катя Александровская, 2017
Свидетельство о публикации №117083111115
Свидетельство о публикации №117083111115
Рецензии