На асфальт втомленний...

На асфальт втомлений падають краплі дощу
Тепер - хоч усе, бігай, співай, пий досхочу
Спека проходить, проходить одвічне життя
За визнанням крокує одраз забуття
Імперії падають, щезають імена королів
Смерть - це те, чого ніхто не хотів
Смерть - це кінцева зупинка, яку ніхто не чекав
Сходить те, що посіяв, колосяться жита
Біле та чорне, аверс та реверс монет
Що Бог, наче маленькая дитина
Запускає в ігровий автомат
Що бавиться, коли бачить страдання і біль
Коли бачить страх і тривогу тисячі поколінь
Та не зупиняє
Не зупиняє вогонь епідемій та пандемій
Чорні м'ясорубки найкривавіших війн
Сльози тих, хто втрачає чоловіків і синів
Подих тих, хто відбірає його у других
Тому я, стоячи просто неба
В одежі, але з оголеною душею
Навприлюдно усім заявляю
Людство - само собі Бог і вершитель
В наших руках - перекувати на орала мечі
Діяти, а не чікати, сидячи на печі
В наших руках - ключ до життя
В наших руках - єдина наша судьба
І поки разом бьються серця тисяч, не трьох
Людина сама собі суддя, Господ и Бог