Я запiзнилася на поїзд щастя.
Проминула зупинку любові.
Я на станції смутку зосталась
Без тепла і без ніжності в слові.
Лиш тепер я помітила осінь -
Скрізь її посірілі картини.
Серце жменьку ще літечка просить.
Нащо щастя мені половина.
Я запiзнилася на поiзд щастя
© Copyright: Вера Бондаренко-Михайлова, 2017
Свидетельство о публикации №117082601807
Свидетельство о публикации №117082601807
Рецензии
Гарно. Ми всі це помічаємо у зрілому віці. Хоча... поїзд той не стоїть на місці, можна завжди трішки під'їхати ближче до станції "Щастя". Так що - їдемо!
Людмила Юферова 28.08.2017 20:20 • Заявить о нарушении
Людмила Юферова 28.08.2017 20:20 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.