Лина Костенко. Уж началось, похоже, будущее

Уж началось, похоже, будущее.
Должно быть, точно началось...
Незабываемое не забудьте,
оно уж инеем взялось!
Не обесценьте то, что ценно,
не потеряйтесь вы в толпе.
Не променяйте, что неповторимо
на сто эрзацев, что в себе!
Проходят фронды и жиронды,
и славы громыханье промелькнёт.
А вот улыбка у Джоконды,
уж никогда не пропадёт.
Любите животинку и травинку,
и солнце завтрашнего дня,
вечернего костра искринку,
и иноходь дородного коня.
Вспомните в спешке вагона,
исчезновения неотвратимости,
как Рафаэля кисти Мадонна
в глаза векам всё смотрит, смотрит!
В эпоху спорта и синтетики
людей великая толпа.
Но пальцы хрупкие у этики
пусть тронут ваше сердце и уста.

Оригинал:

Вже почалось, мабуть, майбутнє

Вже почалось, мабуть, майбутнє.
Оце, либонь, вже почалось…
Не забувайте незабутнє,
воно вже інеєм взялось!
І не знецінюйте коштовне,
не загубіться у юрбі.
Не проміняйте неповторне
на сто ерзаців у собі!
Минають фронди і жіронди,
минає славне і гучне.
Шукайте посмішку Джоконди,
вона ніколи не мине.
Любіть травинку, і тваринку,
і сонце завтрашнього дня,
вечірню в попелі жаринку,
шляхетну інохідь коня.
Згадайте в поспіху вагона,
в невідворотності зникань,
як рафаелівська Мадонна
у вічі дивиться вікам!
В епоху спорту і синтетики
людей велика ряснота.
Нехай тендітні пальці етики
торкнуть вам серце і вуста.