Літо пишається в променях сонця,
Бавиться, наче дитя.
Квіти цілуються біля віконця,
Всюди вирує життя.
Серденько повниться співом пташиним,
Трави бджолою гудуть.
Жити так хочеться, тільки неспинно
Мчать вже роки, а не йдуть.
Як їх умовити літо не кидать,
Сісти на призьбі спочить,
Тихую сповідь свою їм повідать
Душу, мов Богу відкрить?
Тож зачекаємо, роченьки любі,
Пташки мої голосні?
І заспіваємо ми не про згубу,
А про кохання пісні.
Зачекаймо, роченьки любi
© Copyright: Елена Борисенко 5, 2017
Свидетельство о публикации №117082202377
Свидетельство о публикации №117082202377
Рецензии