Вишкребла дочиста в серці місцинку,
де ти ще вчора жив,-
вкотре вернувсь до лихої жінки
в час безутішних злив.
Мабуть, їй тужно в хаОсі буденнім
без повсякденних свар,-
ревно готує борщ і пельмені -
базу жіночих чар.
Я господиня така нерадива,
в лайці глуха й німа...
Отже, даремно чекати на диво,-
буду одна-сама.
Шибку торують настирні дощинки,-
час безутішних злив...
сьорбаєш борщ у лихої жінки,
наче в мені й не жив.
Звичайне
© Copyright: Ева Сокол 2, 2017
Свидетельство о публикации №117082210815
Свидетельство о публикации №117082210815
Рецензии