Все більш надію трачу на рятунок
Зриваю лист з календаря що дня,
Колись могла прийти до тебе, геть йди смуток,
Твоє ім*я шепочу знов що дня.
Що там чекає якщо тут не разом.
Що зрозуміють у майбутньому літа?
Ми зараз не зустрінемось і потім, вражен?!,
Але чомусь всміхається присівши поряд самота.
Дощ б*є в обличчя, прокидається світанок,(Дощ вже пройшов, прокинувся світанок)
Зірки лягають спать ховаясь у блакить,
Без тебе починає серце ранок, в цей час
осінні листя перетворються в квітки у мить.
Все б льш над ю трачу на рятунок
© Copyright: Людмила Дубищева, 2017
Свидетельство о публикации №117081805865
Свидетельство о публикации №117081805865
Рецензии