Плакав десь вітер, сиджу за кущем,
Слухаю пісню, ми друзі з дощем,
Бо він як і я, поряд теж самота,
Щось в цьому і є, а мій ліс красота.
Щєлипи стисну, сьогодні голодна,
Майже весь тиждень ходжу безтурботна,
Майже весь тиждень з повітрям іграю,
Майже весь тиждень я дощ обіймаю.
А у ночі розмовляю з зірками
Небо намисто, вони поряд з нами,
Вони розуміють усе що я вию,
Річка замовкла і стиснула хвилю.
Плакав десь вітер, сиджу за кущем,
Ми давніі друзі, ми друзі з дощем.
Роздум вовчиц
© Copyright: Людмила Дубищева, 2017
Свидетельство о публикации №117081705175
Свидетельство о публикации №117081705175
Рецензии