Намальована пауза

Намальована пауза.

Намалюю на згадку годинник на руку
Там година залишиться завжди щаслива.
Та життя не спинити!  Вже букви до друку
У некролог готові пірнути без жодного дива.

Той годинник не треба щоденно вдягати.
Він танцює-пульсує у ритмі із кров'ю.
Без будильника він - можна довше поспати,
Переповнені цифри та стрілки любов'ю.

Ніжно гладиш протериий малюнок та руку.
Час,  мов вітер,  гуляє усюди: де заманецця...
Не розбити годинник! Та миті, - мов круки
На ріллі повсідались. Годинник - то серце!

Час, - мов той горобець,  що у рідних долонях:
Відпусти - тільки й в синьому небі майбутнє побачиш.
Сиві хмари у осінь спадають до долу, блукаючи в скронях...
І дощем по щоках,  залишаючи сіль, час заплаче.

Ось і стерся годинник...  Та й пам'ять: мов дим чи туман.
Ось сусіди та друзі чекають терпляче на тебе одного.
Малюнок на шкірі - примара,  веселий всесвітній обман.
Малюнок - де час зупинився.  Нічого немає складного!

Поет ХХ сторіччя.  17.08.17 с. Торгановичі