Анатолий Мироненко. Мой рай

(по мотивам)

Я чувствую шёлк дуновений весны,
А осень с зимой – это что-то другое…
Стою у могучей и древней Десны,
И к тополю вдруг прикоснулся щекою.
Я чувствую, как от зари до зари
Здесь жизнь протекает, тиха и бурлива!
А те, кто под вечер зажгут фонари,
Мне кажется, счастливы тут и красивы!
Я чувствую здесь милый Северный юг! –
Земное начало небесного рая.
Мечты, как ручьи в реку, льются вокруг,
Как в яблони сок, чистотой наполняя.

перевод с украинского


Мій вирій (автор Анатолий Мироненко)

Єдвабом обдало і подихом весни
Бо осінь і зима – це в інший долі…
Стою на березі могутньої Десни,
Щокою притулившись до тополі…
Тут все живе, все жваве, все бурливе…
Від ранка до вечірньої зорі.
Ось саме тут живуть оті щасливі,
Ті, що запалюють під вечір ліхтарі!
Ось саме тут – на Сіверщині – вирій!
Тут і початок неба на землі!
Тече Десна – в мої впадає мрії!..
Як в яблука тече білий налив.