Коло життя...

Я ходжу по колу, по колу спіралі,
прикута до неї кайданами сталі.
Не знаю ту крапку, де маю спинитись.
Та маю надію ще не зупинитись.

Я в пастці безсоння з тортурами ласки,
де Місяць гортає сторінками казки.
Я в ній персонаж, що блукаючи жиє,
що щастя шукає та має надію...

Спинятись не хочу, не хочу й страждати.
Своїх забаганок ще маю багато.
Ще стількі в житті  я побачити хочу.
Нехай би збулося, аби не наврочить.

Кайдани важкі то минулого грати -
принизити хочуть, воліють зламати...
Чи маю я силу гірку свою долю
зміняти на легкість безхмарної волі?

Я ходжу вдовж кола та не зупиняюсь....
Не йду я донизу - я в небо здіймаюсь!
Я йду до веселки де обрієм Мрія.
Зі мною йдуть Віра, Любов та Надія.


Рецензии