Так швидко...

 
...так швидко тане на губах
цукерка ягідного літа...

Втрачають глузд і спокій - квіти,
вдягнувши сукні оксамитові
в залитих сяєвом садах

де Сонце - бог, лакей і пан,
зрадливий жадібний коханець
цілує губ вологий глянець
І цій... І тій... І тут... І там...

І - божеволіють вуста!
І зріють ревнощі і вишні...
Де чути "твій!" і " не залиш мене..."

Коханки ,втім, стають "колишніми",
забуті легко... Та... І та...
Бо помережить осінь мить
одквітлим спогадом про літо -
замерзнуть босо сухоцвітами
в обіймах вічноі зими...

А поки... Сонце золоте
гультяєм котиться по небу...

Мені б не думати - про тебе.
Мені б - не відати про те.


..........................

...как быстро тает на губах
вишнево-сладкий привкус лета...

Цветы - в шелках и самоцветах,
в одежды лучшие одеты,
с ума сходящие - в садах

где Солнце - бог, лакей и пан,
предатель- ласковый, как агнец,
эпикурейский пляшет танец,
целуя губ медовый глянец
и Той, и Этой... Тут... И - там...

И млеют сладкие уста,
и зреет ревность, словно вишня,
где " Мой!" отчаянное слышно...
(...вчера - Любимой... Завтра - Бывшей
так быстро станут Эта... Та...)

Когда падет за край земли
беспечный день последный лета,
застынут босо сухоцветами
в объятиях памяти - зимы...

Ну а пока - Лучистый Враль
бежит так солнечно по небу!

Мне б о тебе - не знать,не ведать.
Мне б - эту не испить печаль.