Мiнливостi кохання

У ті зворушливі літа
Вже неможливо повернутись,
До тебе серцем пригорнутись
Жадають мрія і мета.

Не долітають до небес
Душі даремнії благання
Від неспроможності бажання
Лише побачити тебе.

Величність Всесвіту мовчить,
Неначе в рот води набравши,
Якоїсь миті перервавши
Гармонію тисячоліть.

І навіть серцем не збагнуть
Того, що сталося між нами,
Життя війною між світами
Завершує останню путь.

Завзята доля назавжди
Назад усі закрила брами,
Душа, неначе поле брані,
Вогнем охоплена журби.

Були чарівні почуття,
А внаслідок – одна отрута,
Минулого червона рута –
На попелищі забуття.


Рецензии